Девіантна поведінка: різновиди, шляхи подолання

В ролику дуже гарно відмічено, що на негативну девіантну поведінку впливає такий фактор як самооцінка. Роблю висновок: піднявши самооцінку, підліток позбудеться негативних рис, яких так не любить суспільство. 

Петро Ренжин про девіантів

Ознайомтесь з думкою про девіантів відомого психотерапевта Петра Ренжина

Хто ж такі девіанти?

Ми всі знаємо, хто такі девіанти, або принаймні думаємо, що знаємо. Девіанти — це індивіди, які відмовляються жити за правилами, що їх дотримується більшість із нас. Це неповнолітні злочинці, наркомани або особи,  поведінка яких не вкладається в те, що більшість визначає як нормальні прийнятні стандарти життя. Людське суспільне життя управляється правилами або нормами. Наше життя провалилося б у хаос, якби ми не дотримувалися правил, що визначають певні види поведінки. Усі ми також створюємо власні правила. Водії, звичайно, нерідко порушують закон на автомобільних шляхах, але насправді вони створюють свої неформальні правила на противагу законним. Ніхто не порушує всіх правил, так само як ніхто не дотримується всіх правил.  Негативними чинниками, що зумовлюють девіантну поведінку дітей є:- неблагополуччя в сім’ї (неповна сім’я, батьки – п’яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського авторитету; прояви насильства, жорстокості; матеріальне неблагополуччя);- низька педагогічна культура сім’ї (батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні для дітей "парникових” умов, що призводить до ослаблення особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, несформованості системи самовимог і самоконтролю);- недостатній рівень виховної роботи у загальноосвітніх закладах (проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання "втекти” від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури вихователів; ізоляція, відсторонення від цікавих колективних справ тощо);  Вплив зовнішнього середовища обумовлено економічними, політичними, соціальними та культурними, побутовими та іншими факторами.  Виявлено, що зовнішніми факторами, які негативно впливають на розвиток поведінки дітей, на які соціальний працівник повинен реагувати і які повинен враховувати у своїй роботі з важковиховуваними, є:  - Процеси, що відбуваються у суспільстві: руйнування та криза традиційних інститутів соціалізації підростаючого покоління; відсутність чіткої позиції державної ідеології, яка повинна змінити ієрархію суспільних цінностей; недосконалість законів у роботі правоохоронних органів; безробіття; пропаганда насильства та жорстокості у засобах масової інформації; недоступність для дітей безкоштовної та якісної додаткової освіти; доступність тютюнової, алкогольної продукції, токсичних та наркотичних речовин.  - Стан сімейного виховання, та психологічна атмосфера у родині: збільшення кількості неповних сімей; матеріальне становище родини (як бідність, так і заможність); низький соціально-культурний рівень сімейних традицій; стиль виховання у сім’ї (відсутність єдиних вимог до дитини, жорстокість батьків, безправність дитини); задоволення потреб дітей (їх брак та надлишок); асоціальна поведінка членів родини та інше.  Перелічені фактори ризику носять зовнішній, об’єктивний характер. Але, природні передумови окремих особливостей психіки, які діють через соціальні фактори можуть призвести до формування різних девіантних проявів у підлітків. Це відхилення поведінки, які проявляються у вчинках та правопорушеннях, що пов’язані з прагненням отримати матеріальну, грошову та майнову користь; відхилення поведінки, які проявляються у діях проти особистості іншої людини, тобто агресивна спрямованість.  Різні форми девіантної поведінки тісно взаємопов’язані, тому наявність якого-небудь одного виду девіантних дій значно підвищує можливість залучення підлітка у інші. Наприклад, поєднання девіантної поведінки, які найбільш часто зустрічаються - антидисциплінарні та делінквентні (пропуски занять —> втечі з дому та школи —> бродяжництво та крадіжки —> вживання токсичних речовин —> та ін.)  Отже, підлітковий вік - як перехідний період, проходить значний час, необхідний для засвоєння «дорослих ролей». Для досягнення статусу дорослості підліткам доводиться вирішувати ряд завдань розвитку, які виникають на цьому етапі життєвого шляху. 

Будемо знайомі

Вітаю всіх на блозі Чучаєва О.В., який створений не з метою піару, атестації чи участі в якому-небудь педагогічному конкурсі, а покликаний знайти реальні шляхи в подоланні проблем, які існують в загальній середній освіті. Якщо бути відвертим - цих проблем великий кіш, але для себе виділив на даний момент проблему роботи з дітьми, схильними до правопорушень, або ж девіантами.

Чому саме діти з девіантною поведінкою? - спитаєте Ви. А я відповім, як наші дипломати-політики: а чому не вони? 

Обдаровані діти - діти, з якими працювати бажають всі - від досвідченого вчителя до молодого спеціаліста, адже результат - вище всього в педагогічній роботі. Однак "складні", або "проблемні" діти приносять шкоду н6авчально-виховному процесу набагато більше, аніж обдаровані - користі. І результатів від діяльності з девіантами мало, та й мало помітні вони в загальному аспекті.

Що зможу зробити особисто я для таких дітей? Підготував програму-експеримент і вважаю, що впораюсь з усіма складнощами.

Педагоги Ульяновського НВК №2 Ульяновської районної ради Кіровоградської області, в якій я призначений директором з 2013 року, мало вірять у те, що зі "складного" учня можна зробити "гарного". Для більшості вчителів "складний" учень - це "підконтрольний" учень. Я ж бажаю довести усім, що діти по своїй суті всі "гарні".

Чи вдасться це мені, подивимося!